Серце, що вміє дякувати: недільна молитва в нашій обителі

У 32-гу неділю після П’ятидесятниці двері нашої обителі гостинно відчинилися для всіх, хто прагнув молитовної тиші та духовного розради. Цього дня ми слухали Євангельську розповідь про десятьох прокажених, яка нагадала нам про найважливішу рису християнина — вдячність.

Зі словом духовної настанови звернувся Намісник монастиря. З особливою теплотою він говорив про те, що кожен із нас у скрутну хвилину подібний до тих прокажених, які голосно благали Христа про милість. Проте справжня віра пізнається тоді, коли біда відступає. Намісник закликав вірян не бути серед тих дев’яти, що зникли в суєті світу, отримавши бажане, а завжди повертатися до Бога з подякою, яка є єдиною гідною відповіддю на Божу любов.

«Вдячність — це ключ, що відчиняє двері до самого неба», — наголосив отець-намісник, бажаючи кожному знайти в собі сили дякувати Господу не лише за радість, а й за випробування, що нас загартовують.

Наприкінці служби Намісник привітав громаду зі святом, подякувавши кожному за спільну молитву. Він побажав  вірянам нести світло недільної радості у свої домівки та берегти мир у серцях. Під теплим покровом обителі віряни отримали благословення, та приєдналися до спільної трапези ,відчуваючи себе частиною великої єдиної родини у Христі.