У середу ввечері наш монастир поринув у особливу тишу, яку порушував лише голос архімандрита Феодосія. Читання Великого канону преподобного Андрія Критського — це не просто традиція, це глибока подорож у власну душу.

Світло серед посту

Складно передати словами те духовне піднесення, яке відчувалося в храмі. Попри втому робочого дня, обличчя людей світилися особливим світлом. Це було світло:

Спільної молитви, що об’єднує незнайомих людей у єдину родину.

Непохитної віри, яка дає сили стояти на колінах і підійматися знову.

Тихої радості від того, що ми не самотні у своїх випробуваннях.

«Господи, навчи нас любити і прощати», — читалося в кожному погляді. Під проводом отця Феодосія ми знову відчули, що уповання на Бога — це той міцний фундамент, який ніхто не зможе похитнути.

Дякуємо Господу за ці хвилини єднання. Виходиш із храму — і на душі стає легко, а весняне повітря здається сповненим надії.

Бажаємо кожному з вас відчути цю благодатну підтримку в ці дні. Нехай Господь береже ваші родини!🙏🌿