Сьогодні ввечері, за богослужінням вечірні, Церква починає святкувати Торжество Православ’я. Це свято було встановлене понад тисячу років тому як перемога над іконоборством, але сьогодні воно звучить для нас по-новому.

Про що варто замислитися в цей вечір?

Бог став одним із нас. Ми вшановуємо ікони не як картини, а як доказ того, що Бог прийняв людське тіло. Він став видимим, близьким і вразливим. Це свято Божої присутності поруч із людиною в найтемніші часи.

Людина — це жива ікона.Справжнє православ’я — це не лише правильні догмати, а й уміння бачити образ Божий у ближньому. Кожна людина, яка поруч із нами — поранена війною, втомлена чи засмучена — є іконою, яка потребує нашої любові та поваги.

Заклик «Прийди і подивись».Віра не передається через логічні докази, вона передається через досвід. Коли ми змінюємося на краще через піст і молитву, ми стаємо тими свідками, які без слів кажуть світу: «Прийди і подивись, який милостивий Господь».

Перший тиждень Великого посту був часом глибокого покаяння. Торжество Православ’я — це наша перша радісна зупинка на шляху до Великодня. Ми святкуємо перемогу істини, яка дає сили жити, боротися і вірити.

«Віра наша — це не просто традиція предків, це жива зустріч із Живим Богом».