Молитва, що долає відстані та час…
Сьогодні в нашому монастирі особливий день — друга поминальна субота. Божественну Літургію очолив намісник монастиря ігумен Феодосій, але головним у храмі було те неймовірне відчуття єдності, яке дарує спільна молитва.
Ми згадували імена наших рідних і близьких. Кожен із нас на мить повернувся у ті світлі дні, коли ми могли просто обійняти їх, разом радіти життю та щиро сміятися. Тепер наше спілкування стало іншим — тихим і молитовним, але не менш живим. Бо у Бога немає мертвих, у Нього всі живі.
З особливим болем і безмежною вдячністю ми молилися за спочилих воїнів-захисників України. За тих, хто став нашим щитом, віддавши найдорожче за наш спокій. Кожна свічка, що сьогодні згорала в храмі, була символом нашої пам’яті та віри в те, що любов сильніша за смерть.
Ми знову разом із ними. Стоїмо пліч-о-пліч у вірі, надії та молитві.
Вічна пам’ять та спокій усім, хто відійшов у вічність.