2 ЛИСТОПАДА

Мученики Акиндин, Пігасій і Анемподист, придворні перського царя Сапора II (310–381), були таємними християнами. Коли цар підняв гоніння на християн, заздрісники донесли йому на них. Викликані на суд до царя, святі мученики безбоязно сповідали свою віру у Святу Трійцю.

Цар наказав бити їх батогами. Два рази змінювалися стомлені кати, а святі мученики не видали ні крику, ні стогону. Навіть цар не витримав напруги і знепритомнів. Усі вважали його померлим, але святі звернулися до Бога — і цар прийшов до тями.

Отямившись, Сапор звинуватив святих у чаклунстві й звелів повісити їх над багаттям, щоб задушити димом. Молитвами святих вогонь згас, а мотузки, якими вони були зв’язані, розпалися. Коли цар запитав їх, як це сталося, святі мученики повідали йому про Христа, Котрий творить такі чудеса.

Засліплений люттю, цар став хулити ім’я Господнє. Тоді святі виголосили: “Нехай будуть безмовні твої вуста”, — і цар заціпенів. Збожеволівши від страху і люті, він намагався жестами наказати, щоб відвели святих мучеників до в’язниці. Люди навколо не могли його зрозуміти, і він став біснуватися: зірвав з себе мантію, рвав на собі волосся, бив себе по обличчю.

Святий Акиндин пожалів Сапора й ім’ям Господнім звільнив його від німоти. Але й цього разу цар усе пояснив волхвуванням і продовжив мучити святих. Їх поклали на залізну решітку і розпалили під нею вогонь. Святі стали молитися. Раптом пішов дощ і погасив вогонь.

Бачачи чудеса, які відбувалися по молитвам святих мучеників, багато хто увірував у Христа і сповідав свою віру. Святі прославили Бога і закликали тих, хто увірував, прийняти Хрещення дощем, посланим на них. Один із катів, Афоній, всенародно попросив вибачення у святих мучеників за заподіяні їм страждання і мужньо пішов на страту за Христа. Вельможа Єлпідифор і мати царя також сповідали віру в Єдиного Істинного Бога.

Цар, бачачи, як зростає кількість християн та як муки святих Акиндина, Пігасія і Анемподиста зміцнюють християнську віру, оголосив народові, що святим мученикам і з ними Єлпідифору відрубають голови, але тіла їхні можуть бути взяті християнами для поховання. Коли святих мучеників вели за міські стіни до місця страти, величезний натовп супроводжував їх, прославляючи Христа. За наказом царя воїни знищили всіх християн (до семи тисяч), які йшли в процесії. Разом з іншими був убитий і Єлпідифор.

Акиндин, Пігасій і Анемподист разом з матір’ю царя були спалені наступного дня. Християни, які таємно прийшли вночі до місця страти святих, знайшли неушкоджені вогнем тіла святих мучеників і з честю поховали їх.